Нарешті, метафізичний «кодекс честі» нового людського типу зумовлює й характер політичних вимог консервативних революціонерів, першою з яких є цілковита деполітизація мас [16], що свого часу стало причиною розходження з націонал-соціалізмом та його популістськими стратегіями впливу. Наст...
Читати далі →

Власне, метафора «переоцінки усіх цінностей» і є тим фактором, який задіює одразу революційний і консервативний полюс: революційний корелює з необхідністю активно-нігілістичного заперечення (руйнування) статус-кво, консервативний – зі створенням нових цінностей після того, як залиш...
Читати далі →

Хоча концептуальні витоки революційного консерватизму можна знайти уже у Гердера та Фіхте [1], у творчості яких помітні яскраві антимодерністські настрої, точкою відліку, яка позначила становлення руху з подачі його перших та найважливіших ідеологів, здебільшого вважаються 20-ті роки повоєнної Німеч...
Читати далі →

1. Архимандрит Ианнуарий (Ивлиев). Основные антропологические понятияв посланиях святого апостола Павла. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://anthropology.rchgi.spb.ru/pavel/pavel_i3.htm

2.Бадью А. Апостол Павел. Обоснование универсализма. [Електронний ресурс]. – Реж...
Читати далі →

Як це можливо і чим по суті є гріховність, що не вичерпує поняття тіла у Павла [4, c. 61], стає нарешті зрозуміло, коли Бадью з’ясовує, що «перше з імен смерті – Закон» [2]. Відомо, що апостол протиставляє Закон Благодаті і вчить, що спасіння не в справах, а вірі. Також відом...
Читати далі →

Крім того, «життя по плоті» в другому сенсі явно кореспондує з виразом «тіло гріховне» і «справи тіла», що спокушає повернутися до звичної дихотомії душі і тіла з приматом першої над другим. На жаль, цьому значною мірою сприяє досить прозора серія висловлювань, в ...
Читати далі →

Такі словосполучення, як  «християнська тілесність», або тим більше «християнська сексуальність», навіть з поправкою на «храм душі», ще більш «дуалістичних» маніхеїв і безнадійно «пневматичних» гностиків або на еротичні образи «П...
Читати далі →

Не дивно, що у цьому «гранично механістичному» [13, с. 60] світі поняття крові є джерелом й критерієм справжньої спільності для Юнґера. Цінність та сила крові, яка не потребує жодної раціональної легітимації, стає новим принципом гомогенності спільноти, утвореної духом фронтового братств...
Читати далі →

Подібна безпардонність у поводженні з термінологією, звісно, у Юнґеровому випадку продиктована не стільки намаганням «спантеличити людей із неприємної породи догматиків» [12, с. 183–184] і фактом релятивізації класичних політичних категорій, що виступають в ролі ідеологічних смислі...
Читати далі →

Утім, до правого крила філософ також ставиться украй нешанобливо, оскільки приводом для їхньої співпраці є тільки спільний ворог – ліберал, і вирок, винесений ним комунізму, мало чим відрізняється від його оцінки італійського фашизму [19, с. 221]. Однак «уже з суто тактичних міркувань&ra...
Читати далі →