Передумови Консервативної Революції – 2011 (Частина ІІІ)

Нарешті, метафізичний «кодекс честі» нового людського типу зумовлює й характер політичних вимог консервативних революціонерів, першою з яких є цілковита деполітизація мас [16], що свого часу стало причиною розходження з націонал-соціалізмом та його популістськими стратегіями впливу. Наступною вимогою, яка природним чином випливає з попередньої, є встановлення авторитарного ладу, який має покласти край «пануванню неповноцінних» (назва програмної праці Едгара Юліуса Юнга 1927 р.), інакше кажучи – принципу переваги кількості над якістю, й консервативно-революційною протиотрутою до парламентаризму є не що інше, як політичний децизіонізм.
 
Підведімо підсумки. По-перше, під передумовами консервативної революції завжди мається на увазі лиш одна, а саме створення нового типу людини як інструменту, локусу й кінцевої мети метафізичної переоцінки усіх цінностей у планетарному масштабі. А по-друге, згідно з принципом «бий ворога його же зброєю», ігнорування законів історичного матеріалізму та іншого об’єктивізму на заваді здійсненню «істинної» революції досягається шляхом свідомого підкорення шпенґлеріанській «вищій необхідності» та ототожнення революційного консерватизму з фатумом, диктат якого, тим не менше, один в один збігається з «нашею волею»… [Див.: 12, c. 70]
 
Література
 
1. Дугин А. Г. Консервативная Революция. Краткая история идеологии третьего пути [Електронний ресурс] / А. Г. Дугин. – Режим  доступу: elements.lenin.ru/1konsrev.htm.
2. Дугин А. Г. Логика вечности. Возможна ли общая теория консерватизма [Электронний ресурс]/ А. Г. Дугин. – Режим  доступу:  www.politjournal.ru/index.php?action=StoreFront&issue=223.
3. К. Р. Болтон. Циклическая парадигма Традиции / Болтон К. Р // INTERTRADITIONALE. Международный альманах Традиции и Революции. – Вып. 1. – К.: Издательство «Академпресс», 2010 г. – 456 с.  
4. Кант И. Основы метафизики нравственности / И. Кант // Кант И. Соч.: В 6 т. – М.: Мысль, 1964. – Т.4. – С. 219–310.
5. Манн Т. Русская антология / Т. Манн // Избранник. Новеллы. Статьи; [пер. с нем., составление, вступительная статья и комментарии С. Апта]. – М.: ОЛМА-ПРЕСС, 2005. – С. 511–519.
6. Михайловский А. В. К политической философии консервативной революции / А. В. Михайловский // Теоретический альманах Res cogitans. –  М.: Изд. дом «Юность», 2007. –  C. 125–149.
7. Михайловский А. В. Консервативная революция: апология господства // Концепт «Революция» в современном политическом дискурсе; под ред. Л. Е. Бляхера, Б. В. Межуева, А. В. Павлова / А. В. Михайловский. – СПб.: Алетейя, 2008. – C. 264–283. 
8. Молер А. Консервативная революция в Германии, 1918–1932 [Електронний ресурс] / А. Молер. – Режим  доступу :magazines.russ.ru/nz/2010/69/mo7.html.
9. Руткевич  А. М. Прусский социализм  и  консервативная революция [Електронний ресурс] / А. М. Руткевич – Режим  доступу:  www.politstudies.ru/universum/newbook/12_2002Rut.htm.
10. Эвола Ю. Люди и руины / Ю. Эвола // Люди и руины. Критика фашизма: взгляд справа. – М.: АСТ: АСТ МОСКВА: ХРАНИТЕЛЬ, 2007. – С. 5–268.
11. Эвола Ю. Оседлать тигра / Ю. Эвола. – СПб.: «ВЛАДИМИР ДАЛЬ», 2005. – 512 с.
12. Юнгер Э. Воля / Э. Юнгер//Юнгер Э. Националистическая революция. Политические статьи 1923–1933 гг. – М.: «Скименъ», 2008. – С. 65–70.
13. Юнгер Э. Время судьбы/ Э. Юнгер // Юнгер Э. Националистическая революция. Политические статьи 1923–1933 гг. – М.: «Скименъ», 2008. – С. 94–99.
14. Юнгер Э. Рабочий. Господство и гештальт / Э. Юнгер  // Юнгер Э. Рабочий. Господство и гештальт; Тотальная мобилизация; О боли. – СПб.: Наука, 2000. – С. 55–440.
15. Interview with ‘New Antaios’ [Електронний ресурс].– Режим  доступу :euro-synergies.hautetfort.com/archive/2011/07/09/interview-with-new-antaios.html.
16. Jacob A. The Neo-Conservative Reich of Edgar Julius Jung [Електронний ресурс]/ A. Jacob. – Режим доступу: thescorp.multics.org/19jung.html.

Частина I
Частина II

2 коментарі

Артур Середін
Просто чудовий аналіз! Дуже влучно підмічена ситуація з розумінням концептів «революційності» серед сучасних українських правих. Хоча вона була наявна ще в часи формування ОУН і там можна простежити різницю між розумінням концепту націоналістичної революції як насамперед революції в царині духу, що особливо було характерно для плеяди донцовського «Вісника», та більш прагматичним соціальним розумінням революції, яке особливо була опрацьована пізніше лівим крилом ОУН-р вже після розколу. Зараз же в українському націоналістичному русі ми бачимо виражений крін вліво окремих його відламів. Воно й не дивно. Як зазначила в своїй роботі Олена, для всіх міжвоєнних європейських подібних рухів була характерною наявність одразу егалітаристського та елітаристського відламів, відносини між якими часто були дуже суперечливими (найяскравіший приклад — «Ніч довгих ножів» у Німеччині). Після Другої свіової війни вони продовжили своє існування в тих чи інших формах поперемінно набуваючи популярності. Але це вже тема окремого дослідження:)
P.S.У мене самого є наробки щодо концепту «революційності» в ідеології українського націоналізму як вузлового елементу, перебуваючого одразу у двох знакових системах.
Олена Семеняка
Дякую за високу оцінку й незмінну увагу до моїх текстів, Артуре!:) З радістю почитаю твій аналіз концепту революційності в ідеології українського націоналізму, я вже й сама зайнялася компаративним аналізом німецької консервативної революції та українського консерватизму, поки що в версії Липинського, хоча революційний націоналізм Юнгерового зразка значно подібніший до інтегрального націоналізму Донцова, на що також варто звернути увагу, зокрема на абсолютно слушно зазначений тобою аспект «революції в царині духу». Власне, консервативна революція легко долає дуалізм егалітаризму та елітаризму, оскільки рівність там передбачається тільки для рівних — я маю на увазі перш за все «фронтове братство» Ернста Юнгера, учасники якого пройшли «школу війни» й «навчились цінувати ієрархію» між типами людей. Власне, високий ієрархічний ранг юнгерівської «нової аристократії» поширюється не тільки на тип Воїна (Солдата), але й насамперед на тип Робітника, однак останній, знову-таки, має виражений мілітарний (кшатрійський) характер, який тільки і дозволяє претендувати на статус «еліти» його щасливим «власникам». Інші консервативно-революційні автори розвивали своє бачення цього питання, однак кожен із них чудово розумів, що саме відрізняє особистість «вищого типу» від лівого та ліберального космополітизму та механічного колективізму. Тому, повторюю, з цікавістю чекатиму на твої роздуми!
Тільки зареєстровані та авторизовані користувачі можуть залишати коментарі.
або Зареєструватися. Увійти за допомогою профілю: Facebook або Вконтакте