«Новий націоналізм» Ернста Юнґера як метафізичний кодекс «нового людського типу» (Ч. 4)
Не дивно, що у цьому «гранично механістичному» [13, с. 60] світі поняття крові є джерелом й критерієм справжньої спільності для Юнґера. Цінність та сила крові, яка не потребує жодної раціональної легітимації, стає новим принципом гомогенності спільноти, утвореної духом фронтового братства, й підставою для релятивізації всіх інших форм розрізнення, властивих довоєнному суспільству. Таким чином, евристика й досягнення фронтовика, який отримав право називатись Воїном, згідно з окресленими Юнґером вимогами, міститься в специфічних висновках, які він виніс з «промислової війни» на противагу до її «песимістичного» й «матеріалістичного» переживання. Парадоксальний досвід Воїна філософ резюмує таким чином: «Лише побачивши силу матерії, ми зрозуміли силу ідеї. Лише відкривши для себе плідність жертви, ми зрозуміли цінність людини й відмінність рангів між людьми» [21, с. 56]. Ці висновки й ляжуть в основу opus magnum Юнґера, в якому з’явиться образ Робітника як спадкоємця типу Воїна та носія нової ієрархії в суспільстві.
Таким чином, програма нового націоналізму Ернста Юнґера, не вписуючись у формат політико-ідеологічних дискусій ХІХ ст., являє собою цілком оригінальний метафізичний проект, фактичною точкою відліку якого є феномен «промислової війни» (Produktionskrieg), й концептуальним центром відповідно – так званий «новий людський тип», що на основі свого «переживання війни» (Кriegserlebnis) зумів винести звідти переконаність в «силі ідеї» та знання справжньої відмінності між рангами людей. Тому «істинна» революція як інструмент й практичний корелят метафізичної переоцінки усіх цінностей епохи, що «нагадує спустошену ділянку землі між окопами» [26, с. 157], стає закономірним розгортанням Кriegserlebnis у політичній публіцистиці філософа, який проводить строгу демаркацію між новим націоналізмом та сусідніми теоріями й рухами (націонал-соціалізм, націонал-лібералізм, консерватизм тощо), які, на думку Юнґера, не ставили перед собою абсолютні історичні цілі та не культивували специфічну «внутрішню позицію» «нового типу» як основний метафізичний фактор їх досягнення.
1. Галушко К. Ю. Наближення до «консервативної революції»: Ернст Юнґер як виразник інтелектуальних «правих» // Вісник Київського національного лінгвістичного університету. Серія «Історія, економіка, філософія». – Випуск 7–8. – К.: Вид. центр КНЛУ, 2003. – С. 39–48.
2. Дугин А. Г. Консервативная Революция. Краткая история идеологии третьего пути [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
3. Михайловский А. В. К политической философии консервативной революции // Теоретический альманах Res cogitans. – М.: Изд. дом «Юность», 2007. – C. 125–149.
4. Михайловский А.В. Политическая публицистика Эрнста Юнгера в интеллектуальной истории Веймарской Германии // Юнгер Э. Националистическая революция. Политические статьи 1923–1933 гг. – М.: «Скименъ», 2008. – С. 317–362.
5. Солонин Ю.Н. Эрнст Юнгер: образ жизни и духа // Юнгер Э. Рабочий. Господство и гештальт; Тотальная мобилизация; О боли. – СПб.: Наука, 2000. – С. 5–55.
6. Хайдарова Г. Рецензия на две книги Э. Юнгера [Електронний ресурс] / Г. Хайдарова. – Режим доступу:
7. Шлоссбергер М. Эрнст Юнгер и консервативная революция [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
8. Эвола Ю. Люди и руины // Люди и руины. Критика фашизма: взгляд справа. – М.: АСТ: АСТ МОСКВА: ХРАНИТЕЛЬ, 2007. – С. 5–268.
9. Юнгер Э. Воля // Юнгер Э. Националистическая революция. Политические статьи 1923–1933 гг. – М.: «Скименъ», 2008. – С. 65–70.
10. Юнгер Э. Война как внутреннее переживание // Там само. – М.: «Скименъ», 2008. – С. 40–47.
11. Юнгер Э. Время судьбы // Там само. – С. 94–99.
12. Юнгер Э. Заключительное слово к одной статье // Там само. – М.: «Скименъ», 2008. – С. 180–188.
13. Юнгер Э. Кровь // Там само. – С. 59–64.
14. Юнгер Э. Машина // Там само. – С. 48–53.
15. Юнгер Э. «Национализм» и национализм // Там само. – С. 162–170.
16. Юнгер Э. Национализм и национал-социализм // Там само. – М.: «Скименъ», 2008. – С. 114–117.
17. Юнгер Э. Националистическая революция // Там само. – М.: «Скименъ», 2008. – С. 77–80.
18. Юнгер Э. Наша боевая позиция // Там само. – С. 123–128.
19. Юнгер Э. О национализме и еврейском вопросе // Там само. – С. 217–223.
20. Юнгер Э. Об опасности // Там само. – С. 252–258.
21. Юнгер Э. Предисловие к книге Ф. Г. Юнгера «Марш национализма» // Там само. – С. 54–58.
22. Юнгер Э. Рабочий. Господство и гештальт // Там само. – С. 55–440.
23. Юнгер Э. Разграничения и связи // Там само. – С. 19–25.
24. Юнгер Э. Революция и идея // Там само. – С. 7–11.
25. Юнгер Э. Революция и фронотовые солдаты // Там само. – С. 12–18.
26. Юнгер Э. С чем мы вступаем в новый год // Там само. – С. 156–162.
27. Юнгер Э. Соединяйтесь! // Там само. – С. 81–87.
28. Юнгер Э. Соединяйтесь! Заключительное слово // Там само. – С. 88–93.
29. Юнгер Э. Техническое сражение // Там само. – С. 34–39.
30. Юнгер Э. Характер // Там само. – С. 71–76.
31. Юнгер Э. Фронтовой солдат и вильгельмовская эпоха // Там само. – С. 26–33.
32. De Benoist A. Between the Gods and the Titans [Електронний ресурс]. – Режим доступу: ~radnat/debenoist/alain1.html.
Таким чином, програма нового націоналізму Ернста Юнґера, не вписуючись у формат політико-ідеологічних дискусій ХІХ ст., являє собою цілком оригінальний метафізичний проект, фактичною точкою відліку якого є феномен «промислової війни» (Produktionskrieg), й концептуальним центром відповідно – так званий «новий людський тип», що на основі свого «переживання війни» (Кriegserlebnis) зумів винести звідти переконаність в «силі ідеї» та знання справжньої відмінності між рангами людей. Тому «істинна» революція як інструмент й практичний корелят метафізичної переоцінки усіх цінностей епохи, що «нагадує спустошену ділянку землі між окопами» [26, с. 157], стає закономірним розгортанням Кriegserlebnis у політичній публіцистиці філософа, який проводить строгу демаркацію між новим націоналізмом та сусідніми теоріями й рухами (націонал-соціалізм, націонал-лібералізм, консерватизм тощо), які, на думку Юнґера, не ставили перед собою абсолютні історичні цілі та не культивували специфічну «внутрішню позицію» «нового типу» як основний метафізичний фактор їх досягнення.
1. Галушко К. Ю. Наближення до «консервативної революції»: Ернст Юнґер як виразник інтелектуальних «правих» // Вісник Київського національного лінгвістичного університету. Серія «Історія, економіка, філософія». – Випуск 7–8. – К.: Вид. центр КНЛУ, 2003. – С. 39–48.
2. Дугин А. Г. Консервативная Революция. Краткая история идеологии третьего пути [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
3. Михайловский А. В. К политической философии консервативной революции // Теоретический альманах Res cogitans. – М.: Изд. дом «Юность», 2007. – C. 125–149.
4. Михайловский А.В. Политическая публицистика Эрнста Юнгера в интеллектуальной истории Веймарской Германии // Юнгер Э. Националистическая революция. Политические статьи 1923–1933 гг. – М.: «Скименъ», 2008. – С. 317–362.
5. Солонин Ю.Н. Эрнст Юнгер: образ жизни и духа // Юнгер Э. Рабочий. Господство и гештальт; Тотальная мобилизация; О боли. – СПб.: Наука, 2000. – С. 5–55.
6. Хайдарова Г. Рецензия на две книги Э. Юнгера [Електронний ресурс] / Г. Хайдарова. – Режим доступу:
7. Шлоссбергер М. Эрнст Юнгер и консервативная революция [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
8. Эвола Ю. Люди и руины // Люди и руины. Критика фашизма: взгляд справа. – М.: АСТ: АСТ МОСКВА: ХРАНИТЕЛЬ, 2007. – С. 5–268.
9. Юнгер Э. Воля // Юнгер Э. Националистическая революция. Политические статьи 1923–1933 гг. – М.: «Скименъ», 2008. – С. 65–70.
10. Юнгер Э. Война как внутреннее переживание // Там само. – М.: «Скименъ», 2008. – С. 40–47.
11. Юнгер Э. Время судьбы // Там само. – С. 94–99.
12. Юнгер Э. Заключительное слово к одной статье // Там само. – М.: «Скименъ», 2008. – С. 180–188.
13. Юнгер Э. Кровь // Там само. – С. 59–64.
14. Юнгер Э. Машина // Там само. – С. 48–53.
15. Юнгер Э. «Национализм» и национализм // Там само. – С. 162–170.
16. Юнгер Э. Национализм и национал-социализм // Там само. – М.: «Скименъ», 2008. – С. 114–117.
17. Юнгер Э. Националистическая революция // Там само. – М.: «Скименъ», 2008. – С. 77–80.
18. Юнгер Э. Наша боевая позиция // Там само. – С. 123–128.
19. Юнгер Э. О национализме и еврейском вопросе // Там само. – С. 217–223.
20. Юнгер Э. Об опасности // Там само. – С. 252–258.
21. Юнгер Э. Предисловие к книге Ф. Г. Юнгера «Марш национализма» // Там само. – С. 54–58.
22. Юнгер Э. Рабочий. Господство и гештальт // Там само. – С. 55–440.
23. Юнгер Э. Разграничения и связи // Там само. – С. 19–25.
24. Юнгер Э. Революция и идея // Там само. – С. 7–11.
25. Юнгер Э. Революция и фронотовые солдаты // Там само. – С. 12–18.
26. Юнгер Э. С чем мы вступаем в новый год // Там само. – С. 156–162.
27. Юнгер Э. Соединяйтесь! // Там само. – С. 81–87.
28. Юнгер Э. Соединяйтесь! Заключительное слово // Там само. – С. 88–93.
29. Юнгер Э. Техническое сражение // Там само. – С. 34–39.
30. Юнгер Э. Характер // Там само. – С. 71–76.
31. Юнгер Э. Фронтовой солдат и вильгельмовская эпоха // Там само. – С. 26–33.
32. De Benoist A. Between the Gods and the Titans [Електронний ресурс]. – Режим доступу: ~radnat/debenoist/alain1.html.
0 коментарів